вернуться

Наше свидетельство на русском и украинском языках и видео предложения

Сергей и Наталья

Меня зовут Сергей. На портале "Ин Виктори" я впервые зарегистрировался 5 лет назад. Знакомился с девушками, общался в скайпе. Но очень быстро видел, что "что-то не то". Почти никогда дело не доходило до личной встречи. 1-2 разговора в скайпе и я понимаю: отношения лучше прекратить. Требовательность? Возможно.

Несколько раз я удалял свой профиль и забывал об "Ин Виктори". Затем снова регистрировался. Однажды даже купил премиум-пакет. Но после очередной неудачи удалил и его. Когда особой надежды на успешные отношения не было - неожиданно написала какая-то девушка Наталья. В моем профиле было написано: ”когда я найду свою половинку, то в карпатском лесу умрет большой динозавр". Фото выложил себя в вышиванке на фоне Львовского университета.

И тут какая-то Наталья пишет - "Очень хорошая вышиванка, но и динозавра немного жаль". Написала девушка по-белорусски. Я глядь - она белоруска, живет в Германии. Первый вопрос, который мелькнул в голове - интересно, а что белоруска делает в Германии?

Я ответил, завязался разговор. Я сразу сказал, что просто так дружить-общаться мне неинтересно. Я хочу жениться, но, конечно, это еще не предложение, человека надо знать. Так и договорились - строить серьезную глубокую дружбу, а там время покажет. И оно показало.

Решили, что сначала Наталья приедет ко мне во Львов. Приехала. Я показал город, поводил везде. Общались на разные-разные темы. Я задавал много вопросов, она отвечала. Наверное, для Натальи это был шок - сразу серьезные темы парень поднимает. Не слишком ли быстро все?

Словом, мы друг другу понравились. Наталья поехала в свой Ольденбург, я остался во Львове. Скайп помог продолжать отношения на расстоянии. Сначала общались до глубокой ночи, но быстро поняли, что это не мудро. Тогда установили график - чтобы не отнимать друг у друга слишком много времени. Затем встреча уже в Германии. Там, в Германии, за несколько дней, проведенных вместе, я четко понял - надо готовиться к предложению. И думал, как все лучше организовать. Наталья мне очень понравилась - прежде всего своим отношением к Богу, ценностями, взглядами. У нас было похожее понимание ролей в семье.

Итак, третья встреча. Опять Львов. У меня все готово - подстроено хитро-мудрое предложение. Попросил друзей, чтобы помогли все устроить. Арендовал площадку в кафе в центральной части Львова. Пригласил музыкантов. По легенде, это должна была быть встреча Натальи с подругой из моей церкви. Меня там даже близко не должно было быть ...

Итак, я вышел неожиданно с цветами, сделал предложение. Я ожидал, что Наталья возьмет несколько дней на размышления. Но она расплакалась и сказала: "Да". И тогда мы впервые сказали "люблю" друг другу.

Так, поженились, живем во Львове. И очень рады, что Бог нас свел.

Мене звати Сергій. На порталі "Ін Вікторі" я вперше зареєструвався 5 років тому. Знайомився з дівчатами, спілкувався в скайп. Але дуже швидко бачив "щось не те". Майже ніколи справа не доходила до особистої зустрічі. 1-2 розмови в скайпі і я розумію: стосунки краще припинити. Вибагливість? Можливо.

Кілька разів я витирав свій профіль і забував про "Ін Вікторі". Потім знову реєструвався. Одного разу навіть купив преміум-пакет. Але після чергової невдачі витер і його. Коли особливої надії на успішні стосунки не було - зненацька написала якась дівчина Наталя. В моєму профілі було написано - "коли я знайду свою половинку, то у карпатському лісі помре великий динозавр". Фото виклав себе у вишиванці на фоні Львівського університету.

І тут якась Наталя пише - "Дуже гарна вишиванка, але і динозавра трохи шкода". Написала дівчина по-білоруськи. Я зирк - вона білоруска, живе у Німеччині. Перше питання, яке майнуло в голові - цікаво, а що білоруска робить у Німеччині?

Я відписав, зав'язалася розмова. Я одразу сказав, що просто так дружити-спілкуватися мені нецікаво. Я хочу одружитися, але, звісно, це ще не пропозиція, людину треба знати. Отак і домовилися - будувати серйозну глибоку дружбу, а там час покаже. І він показав.

Вирішили, що спочатку Наталя приїде до мене у Львів. Приїхала. Я показав місто, поводив усюди. Спілкувалися на різні-різні теми. Я ставив багато питань, вона відповідала. Напевно, для Наталі то був шок - одразу серйозні теми хлопець піднімає. Чи не зашвидко все?

Словом, ми один одному сподобалися. Наталя поїхала у свій Ольденбург, я залишився у Львові. Скайп допоміг продовжити стосунки на відстані. Спочатку спілкувалися до глибокої ночі, але швидко зрозуміли, що то не мудро. Тоді встановили графік - щоб не забирати один в одного часу надто багато. Потім зустріч вже в Німеччині. Там, у НІмеччині, за кілька днів, проведених разом, я чітко зрозумів - треба готуватися до освідчення. І вже думав як все найкраще організувати. Наталя мені дуже сподобалася - насамперед своїм ставленням до Бога, цінностями, поглядами. У нас було подібне розуміння ролей у сім'ї.

Отож, третя зустріч. Знову Львів. У мене все готово - підлаштоване хитро-мудре освідчення. Попросив друзів, щоб допомогли влаштувати все. Орендував майданчик в кафе в центральній частині Львова. Запросив музик. За легендою, це мала бути зустріч Наталі з одною дівчиною з церкви. Мене там навіть близько не мало бути...

Отож, я вийшов несподівано з квітами, зробив пропозицію. Я чекав, що Наталя візьме кілька днів на роздуми. Але вона розплакалася і сказала: "Так". І тоді ми вперше почали говорити "кохаю" один одному.

Отож, одружилися, живемо у Львові. І дуже раді, що Бог нас звів.

вернуться